Кроки, сповнені шани: Всеукраїнський забіг за Героїв у Лісовогринівецькій громаді
Пам’ять живе не лише в календарях — вона живе у нашій спільній вдячності, у кожному серцебитті та в іменах, які ми вимовляємо з гордістю та болем. До Дня пам’яті Захисників України 2 вересня Лісовогринівецька громада об’єдналася на базі Стуфчинецького ліцею, щоб долучитися до Всеукраїнського забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».
Діти, педагоги, батьки, небайдужі жителі та родини наших полеглих Воїнів зібралися разом, аби пронести крізь дистанцію не просто номери, а особисту вдячність. На кожному номерку було написано «Біжу за Героя», і кожен учасник мав можливість власноруч вписати ім’я того, чию пам'ять ніс у серці. Кожен був повноцінним учасником цього заходу шани — хтось біг за рідну людину, хтось за односельця чи побратима, і кожне ім’я лунало однаково важливо та боляче.
Захід розпочався з хвилини мовчання та Державного Гімну України, після чого у тиші поіменно зачитали імена кожного полеглого Воїна. Аби додати учасникам сили та єдності перед стартом, розминку провели під символічну пісню «Ой у лузі червона калина», після чого всі вирушили лісовим маршрутом. Кожен зроблений крок був виявом шани та доказом того, що ми пам'ятаємо ціну нашого кожного дня.
Після подолання дистанції на всіх чекав дуже зворушливий момент: пам’ятні медалі за участь із глибоким уклоном та щирою вдячністю передали рідним наших Героїв. А підсумком цієї спільної справи стало створення пам’ятного полотна, де у спільне ціле зібралися світлини та імена Захисників, за яких бігли учасники. Відтепер це полотно майорітиме у Стуфчинецькому музеї як вічний символ нашої спільної пам'яті, вдячності та незламності. Наш забіг завершився, але пам’ять фінішу не має — Герої назавжди залишаються з нами.
