29 серпня – День пам’яті захисників України
День пам’яті було запроваджено на державному рівні як відповідь на сучасні виклики та втрати, яких зазнає український народ у боротьбі за свою свободу та незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність та територіальну цілісність. Але це особливий день, нагода для всіх нас зосередитися на пам’яті, шані і вдячності Героям які захищали нас від ворогів.
День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Саме тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили так званим «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.
За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.
Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат.
Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої залишилися в нашій пам’яті назавжди. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою крізь покоління.
З великим сумом та болем у душі, на сьогодні наша громада втратила 17 Героїв, які з початку повномасштабного вторгнення, захищали Україну у російсько-українській війні. Ми пам’ятаємо кожного Героя та Героїню, які поклали життя задля нашої незалежності від агресора. І доки жива ця пам’ять – доти Україна нездоланна.
Ми схиляємося перед відвагою, самовідданістю та героїзмом людей, які віддали найдорожче – своє життя за те, щоб ми могли жити та боротися далі.
Наш обов’язок берегти пам'ять в меморіальних дошках, Алеях слави, різноманітних заходах. Бо кожен з них любив, творив, мав покликання. І наше завдання сьогодні — максимально берегти пам’ять у різноманітний спосіб.
Вшанування пам’яті людей, які віддали своє життя за нашу державу - наш святий обов’язок. Дякуємо наших хлопцям, нашим захисникам та захисницям, що дають нам можливість вчитися, працювати, просто більш-менш спокійно жити. Ми всі у вічному боргу перед їх родинами, перед батьками та дітьми.
Навіки закарбовані в історію боротьби за територіальну цілісність України імена наших славних земляків:
ЖУК ПАВЛО АНАТОЛІЙОВИЧ,
ЛІСОВИЙ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ,
СВІСТАК CЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ,
ЗАЙЦЕВ МАКСИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ,
ЖЕМЧУЖНІКОВ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ,
ЖУКОВ СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ,
НІКІТІШЕН ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ,
ГАЛЯУТДІНОВ СЕРГІЙ МАРАТОВИЧ,
БОБЛАК РУСЛАН МИКОЛАЙОВИЧ,
МАЦЮК ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ,
КОВПАК АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Вони полягли у боях з підступним ворогом і є втіленням справжнього патріотизму та гідним прикладом для виховання молоді Лісовогринівецької громади.
Пам'ятаймо подвиг українських воїнів, які віддали життя за мирне майбутнє Українського народу на своїй землі! Слава Україні !
На жаль, кількість загиблих героїв збільшується, ми щодня втрачаємо найкращих…
Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.
Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.
