Лейкоз у тварин: що потрібно знати кожному власнику
Лейкоз займає особливе місце серед інфекційних хвороб через його широке поширення. Значного розповсюдження в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні, набув лейкоз великої рогатої худоби.
Лейкоз великої рогатої худоби – це хронічне інфекційне захворювання пухлинної природи, збудником якого є ретровірус. Свою патологічну дію вірус починає проявляти при зниженні імунітету і реактивності організму корів. Вражає як молодих особин, так і дорослих тварин усіх видів порід та селекцій. Як правило, до захворювання схильні найчастіше тварини віком від 3 до 7 років.
Джерелом поширення збудника в череді є корова-вірусоносій. При первинних стадіях недуги онковірус починає виділятися з організму із молозивом та молоком. Також не виключений факт передачі вірусу разом зі слинною рідиною.
Початку появи хвороби у господарстві можуть сприяти, зокрема, такі фактори:
- схильність корови до лейкозу по гено- або фенотипу;
- завезення репродуктивних тварин з неблагополучного господарства, де є носії лейкозу.
У більшості випадків при виникненні лейкозу у великої рогатої худоби в організмі тварини починаються патологічні зміни, пов’язані з інтенсивним поділом клітин, розмноженням і розростанням в органах кровотворення, спинному мозку, лімфатичних вузлах. Заражені клітини крові починають безконтрольно розмножуватися, розносяться по всьому організму тварини, потрапляють до всіх можливих органів і тканин, утворюючи на них пухлини. У тому числі пухлинні новоутворення розростаються і в молочних залозах.
Корови, хворі на лейкоз, страждають від різкого погіршення загального стану, підвищеної втомлюваності, порушення травних функцій. Крім того, знижуються надої, у тварини починається анорексія, вона страждає від розладів шлунку.
Лейкоз завдає господарствам великого економічного збитку, пов’язаного з витратами на проведення протилейкозних заходів, зниженням якості і кількості молочної та м’ясної продукції, витратами на знезараження молока (пастеризація). Молоко, отримане з неблагополучних щодо лейкозу господарств, не допускається на вільну реалізацію. Його можна використовувати тільки після пастеризації або воно здається на молокозаводи і реалізується після промислової переробки,
Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
- своєчасна діагностика хвороби;
- негайне виведення зі стад (ферм) заражених вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
- проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
- дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
- дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
- проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв;
- санітарна обробка та знезараження інструментів, господарського інвентарю і приміщень дезінфікуючими розчинами.
Оздоровчі заходи щодо лейкозу базуються на лабораторних дослідженнях крові від великої рогатої худоби із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загальної череди. Лабораторну діагностику лейкозу проводять за допомогою реакції імунодифузії (РІД) та імуноферментного аналізу (ІФА).
В Україні дослідження на лейкоз у благополучних господарствах та приватному секторі проводяться один раз на рік.
Ізолювання інфікованих тварин від неінфікованих на підставі результатів лабораторних досліджень залишається основним методом боротьби з лейкозом ВРХ в усьому світі.
Варто зазначити, що лікування при лейкозі відсутнє, при цьому небезпека для людини заразиться цією недугою зведена до мінімуму, хоча від вживання молока і м’яса варто утриматися: заражений екземпляр дає небезпечну продукцію, адже у процесі розвитку онкологічного захворювання в організмі тварини накопичуються шкідливі речовини – токсини.
Вірус лейкозу стійкий до дії низьких температур, але чутливий до високих (кип’ятіння, пастеризація) і дезінфектантів у звичайних концентраціях. При термічній обробці збудник гине, а від токсинів позбутися ніяк не можна, тому краще не їсти м’ясо і не пити молоко від корів, хворих на лейкоз, і в жодному разі не давати його дітям.
